Ми всі маємо бомби, які падають на наше життя – прикрі невдачі, які нас потрясають. Деякі сім’ї мають просто ядерні катастрофи – згорає їхній будинок, катастрофічно хворіє годувальник або найгірше – дитяча труна. Сатана завжди скористається такими отворами: «Як ти можеш ще вірити, що твій так званий Отець Небесний тебе Read more
У 1889 році в Білий Дім вперше провели електрику. Саме тоді там проживали Президент Бенджамін Харрісон з дружиною. Проте вони так боялися цих змін, що змушували лише прислугу включати та виключати перемикачі. Якщо ж персонал вже не працював – Пан та Пані Президент спали із включеним світлом. Одна справа бути Read more
Вчора один друг поділився зі мною його проблемою: “Мені здається, ми з жінкою втратили нашу доньку-підлітка. Вона зневажає нас, день за днем веде себе все більш зухваліше і вже не може дочекатися, щоб з’їхати з дому”. Цей чоловік почувається, неначе він невдаха. Я можу тільки уявити собі, наскільки засмучене серце Read more
“Всяке трапляється.” Одного разу я побачила наліпку на машині із схожим висловом. Всяке може трапитися із нашим тілом. Люди, котрих я особисто знаю, потрапляли в аварії, отримували спортивні травми, та і вдома могли трапитися неприємності. У людей, із мого близького оточення, артрит став щоденним компаньйоном. Їх ручки вже не пишуть, Read more
Що саме перетворює звичайну основну людську розважливість (добру) на журбу (погану)? Думаю, що це спонукання на рівні нутра припускати найгірший результат з усіх можливих. Вже пізно, а тато ще не повернувся з роботи? Він вже, напевно, лежить десь мертвий у канаві. Я отримав погану оцінку з того предмету? Я провалю Read more
Одне з набувань дитинства проведеного у багатодітній родині це придбаний навичок терпіти образи. Не те щоб це було добре, але це – корисно. Кожному з нас необхідно розвивати навички володіння собою, вміти блокувати чи протистояти приниженням, зберігаючи впевненість у собі. Але іноді «стріли все таки пробивають броню». Вони знаходять Read more
Одного разу я відвідав милого літнього чоловіка на ім’я Алекс. Він був приємною людиною, але дуже самозосередженою, з вічно похмурим поглядом на оточуючі речі. Часто у моменти нашого спілкування він міг вигукнути: “Ох, я вже ні на що не годжусь”. Алекс не бачив сенсу у своєму існуванні. Він визначив мінімум Read more